У світі, де імідж часто важить більше за правду, Поспішай у завтра (Hurry Up Tomorrow, 2025) – це не просто кінодебют Ейбела Тесфає, відомого як The Weeknd, а радикальний акт самодослідження, що балансує на межі зухвалості та вразливості.

Режисер Трей Едвард Шульц, знаний за свої емоційно заряджені драми "Хвилі" та "Воно приходить уночі", разом із Тесфає та Резою Фахімом створив психологічний трилер, який є водночас компаньйоном однойменного альбому 2025 року та самостійною кінематографічною заявою. Цей фільм – не для тих, хто шукає легкої розваги. Він похмурий, сюрреалістичний і вимагає від глядача занурення в хаотичну психіку артиста. Для сучасного чоловіка, який бореться з питаннями ідентичності, амбіцій та суспільного тиску, "Hurry Up Tomorrow" – це стильний, але болючий погляд на ціну слави. Розбиремо задум авторів, образи героїв, символізм і культурний вплив стрічки.

Фільм народився з моменту особистої кризи: у 2022 році Тесфає втратив голос під час концерту на стадіоні SoFi, що стало для нього публічним приниженням і каталізатором екзистенційної рефлексії. Ця подія підштовхнула його до створення стрічки, яка стала б не лише вибаченням за той зрив, а й спробою розібрати персону The Weeknd – блискучий, але токсичний образ, що визначає його кар’єру. Співпраця з Шульцем, чиї роботи завжди балансують між реалізмом і сюрреалізмом, дозволила Тесфає втілити цей задум у візуально вражаючій формі. Фільм не прагне розповідати лінійну історію, а радше занурює глядача в психологічний лабіринт, де слава, саморуйнування та спокута переплітаються.

Сюжет слідує за Абелем, вигаданою версією Тесфає, який бореться з депресією, безсонням і психосоматичною втратою голосу після розриву стосунків. Його життя перевертається, коли він зустрічає Аніму (Дженна Ортега), фанатку, чиї дії – від підпалу будинку до переслідування – змушують його зіткнутися з власними демонами. Шульц, натхненний юнгівською психологією, використовує Аніму як метафоричний тригер, що розкриває приховані сторони психіки Абеля. Фільм не пропонує простих відповідей, але ставить питання: що означає бути справжнім у світі, де імідж – це все? Для Тесфає це спосіб попрощатися з The Weeknd, спаливши його персону перед тим, як рухатися далі.

Абель (Ейбел Тесфає, The Weeknd) – це не герой у класичному сенсі, а скоріше трагічна постать, чий зовнішній блиск контрастує з внутрішньою порожнечею. Його сценічний образ – позолочений плащ, натхненний ефіопським корінням, і грандіозний сценічний дизайн – символізує прагнення до автентичності, яке він втратив у гонитві за славою. Абелева боротьба з втратою голосу, діагностованою як м’язова дисфонія, відображає страх артиста втратити своє мистецтво. Його залежність від наркотиків, алкоголю та болісні спогади про екс (озвучену Райлі Кіо) малюють портрет людини, яка тоне у власному міфі. Тесфає свідомо зображає себе як недосконалого, навіть неприємного, що є сміливим кроком для поп-зірки, яка зазвичай прагне ідеалізації.

Аніма (Дженна Ортега) – ключ до символічного рівня фільму. Її ім’я «anima», запозичене з юнгівської концепції "внутрішньої жіночності" – фемінного, прихованого аспекту чоловічої психіки, вказує на її роль як уособлення підсвідомості Абеля. Аніма – це не просто фанатка, а сила, що змушує його зіткнутися з власною токсичністю. Її дії – підпал будинку, переслідування, сцена, де вона прив’язує Абеля до ліжка в стилі "Мізері" – мають як буквальний, так і метафоричний сенс. У момент, коли вона співає "Blinding Lights" і "Gasoline", розбираючи їх тексти, вона ніби розкриває порожнечу, заховану за поп-фасадом музики Абеля. Ортега привносить у роль інтенсивність, яка заземлює сюрреалістичні елементи, роблячи Аніму дзеркалом роздробленої душі героя.

Лі (Баррі Кеоґан) – менеджер Абеля, який уособлює машину шоу-бізнесу. Його постійні заохочення Абеля виступати, попри його психічний стан, роблять його символом системи, що підживлює его артиста, ігноруючи його людяність. Кеоґан додає ролі харизми, але персонаж залишається недорозвиненим, слугуючи радше фоном для ізоляції Абеля, ніж повноцінним героєм.

Що у Hurry Up Tomorrow варто сприймати буквально? Початкові сцени, де Абель готується до концерту, а голосове повідомлення від екс ображає його, ґрунтуються на реальному досвіді Тесфає. Втрата голосу, натхненна подією 2022 року, є буквальним якорем, як і концертні кадри, зняті оператором Чейсом Ірвіном у різних форматах (35 мм, 16 мм, Super 8). Ці моменти передають хаотичну реальність світу артиста, підсилену запаморочливими 360-градусними обертами камери.

Але більша частина фільму – це символічна мандрівка. Дії Аніми – підпали, переслідування, прив’язування Абеля – є проявами його внутрішнього хаосу. Сцена в покинутому Лос-Анджелесі, де Абель бачить дитину (імовірно, себе в дитинстві) біля вогню, символізує зіткнення з минулими травмами. Еволюція заголовної пісні "Hurry Up Tomorrow" — від начерку за лаштунками до акапельного виконання у фіналі – відображає шлях Абеля до спокути, буквального та метафоричного скидання його токсичної персони. Якщо сприймати стрічку буквально, це трилер про одержиму фанатку; символічно – юнгівська алегорія про самопізнання. Правда лежить у напрузі між цими двома площинами, що робить фільм водночас привабливим і складним для сприйняття.

"Поспішай у завтра" з’явився в епоху, коли поп-зірки дедалі частіше використовують кіно для розширення своїх наративів. Від "Purple Rain" Прінса до "A Star Is Born" Леді Гаги музиканти прагнуть закріпити свою спадщину через екран. Але Тесфає обирає темніший шлях, черпаючи натхнення в німецькому трилері "Der Fan" (1982), а не в глянцевих байопіках. Його готовність зобразити себе як недосконалу, навіть відразливу постать контрастує з відполірованими образами зірок на кшталт Тейлор Свіфт. Цей фільм – один із найвідвертіших автопортретів у історії поп-культури, який показує зірку на піку слави, але в момент глибокої вразливості.

Візуально та музично стрічка переосмислює концепцію "візуального альбому". Саундтрек, створений у співпраці з Oneohtrix Point Never, поєднує інструментальні композиції з треками з альбому "Hurry Up Tomorrow", такими як "Drive" та "Open Hearts", а також хіти "Blinding Lights" і "Gasoline". Ці пісні, просякнуті темами провини, покаяння та духовного пошуку, резонують із поколінням, яке шукає сенс у світі штучних іміджів. Випуск саундтреку лише у фізичному форматі (вініл, CD) додає йому статусу культового артефакту.

Фільм отримав змішані відгуки: одні бачать у ньому сміливий експеримент, інші – самозакоханий проєкт, який більше схожий на розширений кліп. Його касові зборисвідчить про нішевість, але для фанатів The Weeknd це прощання з його персоною, яке залишає простір для нового етапу. Для чоловіків, які живуть у культурі, що прославляє стоїцизм, "Hurry Up Tomorrow" пропонує альтернативу: роздуми про крихкість, залежність і потребу в самоаналізі. У кінематографі стрічка може надихнути на нові експерименти, де музика і візуальний стиль стають єдиним цілим, а в музиці – спонукати артистів до ризикованих, особистих проєктів.

"Поспішай у завтра" – це не просто фільм, а культурний момент, який фіксує трансформацію The Weeknd від поп-ікони до артиста, готового розібратися з власними демонами. Це стильна, але болюча медитація про славу, ідентичність і спокуту, яка змушує чоловіків замислитися: що ми ховаємо за своїми масками? Стрічка не дає легких відповідей, але її сміливість оголювати вразливість робить її значущою. У світі, де все швидкоплинне, "Поспішай у завтра" закликає зупинитися і зазирнути в себе – навіть якщо те, що ти там побачиш, налякає.

У огляді на альбом The Weeknd - HURRY UP TOMORROW пригадував частину інтервью, де у січні 2025 року Тесфає пояснив: «Мені дійсно потрібно було сісти і розібратися в своєму житті, зрозуміти, що сталося, подивитися правді в очі, навчитися чомусь новому і почати все спочатку. У мене був свого роду психічний зрив, про що, власне, і цей новий альбом. Частина мене насправді думала: «Ти втратив голос, бо все вже зроблено; ти сказав те, що мав сказати. Не затримуйся на вечірці – ти можеш закінчити її зараз і жити щасливим життям». Ніхто не зробить "The Weeknd" краще за мене, але і я теж не зможу зробити його кращим. Коли ж ще можна піти, як не на піку своєї кар'єри?"

Під час перегляду "Поспішай у завтра" відчувається, що Ейбел не іронізує, коли каже про завершення проекту "The Weeknd" і життя після щасливим, наче про одуження від хвороби. У інтерв'ю за попередні роки можна побачити, що заради створення результату на рівні мистецтва, Ейбел Тесфайє готовий до зміни свідомості, експерементів із різними речовинами і мати чисельні досвіди знаходження у станах близьких до смерті. Досвід, який проходить артист заради створення "The Weeknd" має багато спільного із його героєм серіалу "IDOL" від HBO, 2023, який також оглядали у цьому році.

Чи можна гарнатувати, що Абель Тесфає закриє проект і більше не повернеться до The Weeknd – лише час покаже. Проте, зараз бажаємо приємного перегляду кінострічки Поспішай у завтра і прослуховання альбому "Hurry Up Tomorrow", особливо якщо до цього часу його не слухали.

– George Lvov