78-й Каннський кінофестиваль (13–24 травня 2025 року) став ареною не лише для кінематографічних шедеврів, але й для модної революції. Розглянемо, яким чином образи чоловіків і жінок на червоній доріжці мали глибокий культурний вплив, відображаючи боротьбу між свободою самовираження, консерватизмом і прагненням до практичності.

Каннський кінофестиваль завжди славився своєю гламурною свободою, де «оголені» сукні, як-от прозора Saint Laurent Белли Хадід у 2024 році, чи об’ємні шлейфи, як у Ель Фаннінг в Alexander McQueen 2023 року, задавали тон. Проте 2025 року організатори запровадили суворіший дрес-код, забороняючи «нудизм» і «об’ємні силуети, що ускладнюють рух гостей і розміщення в залі». Ці зміни, оголошені за день до відкриття фестивалю, змусили стилістів переглядати плани, як зазначає стилістка Мейв Рейлі: «Канни – це про гламур і екстравагантність, тож ці обмеження розчаровують»

Новий дрес-код був відповіддю на зростання тренду «оголених» суконь, що домінували на червоних доріжках від Grammy до Met Gala. Організатори прагнули повернути Каннам репутацію «витонченого гламуру», що відповідає їхній історичній ролі як платформи для незалежного мистецтва, створеної в 1946 році як акт спротиву тоталітаризму. Стилісти зверталися до референсів старого Голлівуду, архівів кутюрних будинків, таких як Dior і Yves Saint Laurent, а також до локальних культурних кодів, як-от карнавальні традиції чи африканські орнаменти, щоб додати індивідуальності.

Ці зміни мали глибший культурний підтекст. Вони відобразили глобальний зсув до стриманості в моді, що пов’язаний із соціальними рухами за інклюзивність, повагу до різноманітності та зменшення об’єктивації. Водночас новий дрес-код сприйняли як спробу контролювати самовираження, що спровокувало дебати про свободу стилю, особливо серед жінок. Для чоловіків обмеження означали повернення до класичних смокінгів, що підкреслило гендерну рівність у модних очікуваннях.

Новий дрес-код змусив гостей і стилістів проявити креативність, використовуючи текстури, крій і культурні референси, щоб зберегти виразність. Образи чоловіків і жінок на червоній доріжці стали відображенням не лише модних трендів, але й ширших соціокультурних наративів. Розглянемо деякі із них.

Белла Хадід, відома як «королева Канн» завдяки своїм сміливим і незабутнім виходам на червоній доріжці, у 2025 році знову підтвердила свій статус ікони стилю. Її поява на церемонії відкриття та прем’єрі 13 травня викликала ажіотаж серед модних видань, адже вона майстерно обійшла новий суворий дрес-код.

Для церемонії відкриття 2025 року, Белла обрала кастомізовану чорну сукню від Saint Laurent, яка була одночасно елегантною і зухвалою. Сукня з шовкового сатину мала кілька ключових елементів: облягаючий силует із глибоким вирізом і асиметричною спинкою з перехресними бретелями. Високий розріз до стегна відкривав ногу, додаючи сексуальності, але уникаючи прямої оголеності, забороненої новим дрес-кодом. Бокові вирізи оголювали частину талії та ребра, створюючи ефект «майже оголеної» сукні, що було грайливим викликом правилам. Чорний шовковий сатин створював розкішний блиск, що ідеально гармоніював із вечірньою атмосферою Канн. Тканина була легкою, уникаючи об’ємних форм, які могли б порушити дрес-код.

Натхнення для образу черпали з архівів Saint Laurent, зокрема суконь Іва Сен-Лорана 1960-х, які поєднували елегантність із провокацією. Образ також відсилав до голлівудської ікони Анджеліни Джолі, чиї сукні з розрізами (як-от Versace на Оскарі 2012) стали легендарними. Сукня стала маніфестом здатності Хадід залишатися провокативною в межах обмежень. Її вибір довів, що спокусливість не потребує оголеності. Белла повернулася до Канн у сукні Saint Laurent, яка дотримується правил, але випромінює бунт.

Як амбасадорка Chopard із 2024 року, Белла Хадід обрала прикраси з колекції Red Carpet, які стали ключовим акцентом образу. Пара сережок із смарагдами загальною вагою 118.68 карата, оправлених у біле золото 18 карат, із діамантами. Їхній розмір і блиск зробили сережки центральним елементом, що привертав увагу до її нового медово-блондинистого кольору волосся. Серцеподібне діамантове кільце вагою 12.15 карата, також від Chopard, додавало ніжності та контрастувало з драматичністю сукні.

Сережки відсилали до ювелірних шедеврів, які носили зірки золотої ери Голлівуду, як-от Елізабет Тейлор, чиї смарагдові прикраси від Bulgari стали легендарними. Вибір Chopard також резонував із роллю бренду як офіційного партнера Канн, що виготовляє Золоту Пальмову гілку.

Зустріч Тарантіно, Ді Капріо та Де Ніро на сцені Канн була не просто модною подією, а кінематографічним моментом, що уособлював зв’язок трьох поколінь. Їхня спільна поява, особливо момент, коли Ді Капріо вручив нагороду Де Ніро, а Тарантіно «запалив» сцену, викликала ностальгію і підкреслила спадкоємність у кіно.

Зустріч набула додаткової ваги через політичний виступ Де Ніро, який назвав Дональда Трампа «філантропським президентом» і розкритикував його плани ввести 100% мито на іноземні фільми. Ді Капріо підтримав Де Ніро, наголосивши на його боротьбі за демократію. Тарантіно, хоча й не коментував політику, своєю театральною поведінкою додав легкості, що збалансувало серйозність моменту. Їхня присутність разом на сцені посилила меседж про мистецтво як інструмент опору. Стримані образи контрастували з політичною пристрастю, створюючи ефект «елегантного протесту».

Новий дрес-код Канн-2025 вплинув на чоловіків так само, як і на жінок Тарантіно, Ді Капріо та Де Ніро обрали класичні смокінги від Dior, Armani та Ralph Lauren, що відповідало правилам, але кожен додав індивідуальності: Тарантіно – через поведінку, Ді Капріо – через мінімалізм, Де Ніро – через позачасовість. Їхні образи задали стандарт для чоловіків на фестивалі, показавши, як можна залишатися стильним у межах обмежень. Чорні смокінги Тарантіно і Де Ніро стали символом єдності старої та нової школи.

Наталі Портман вразила в кастомізованій сукні Dior Haute Couture, натхненній архівним дизайном 1950-х «Junon». Сукня з чорного оксамиту з пелюстковою спідницею, розшитою сріблястими паєтками, мала приталений ліф і уникала шлейфу, відповідаючи новим правилам. Портман доповнила look діамантовим кольє Cartier і високим пучком, що додав староголлівудського шарму.

Стилістка Райан Гастінгс звернулася до спадщини Крістіана Діора, зокрема до його «New Look» 1947 року, який прославив жіночні силуети. Пелюсткова спідниця відсилала до сукні Портман на Каннах 2023 року, але була адаптована до консервативнішого настрою 2025 року. Образ також нагадував вбрання Грейс Келлі на прем’єрах 1950-х. Образ Портман став прикладом того, як архівна мода може бути сучасною, демонструючи повагу до історії Dior і адаптацію до нових правил.

Для червоної доріжки прем’єри "Mission: Impossible: The Final Reckoning" Том Круз обрав чорний смокінг від Giorgio Armani, як втілення позачасової елегантності, що підкреслює харизму актора.

Смокінг мав класичний однобортний крій із шовковими лацканами типу shawl collar (округлі лацкани), що додавали м’якості та вишуканості. Піджак ідеально сидів по фігурі, підкреслюючи атлетичну статуру 62-річного Круза, а брюки з прямим кроєм завершували силует без надмірної облягання. Виготовлений із високоякісної вовни, смокінг мав глибокий чорний колір із легким блиском, що гармоніював із вечірньою атмосферою Канн. Шовкові лацкани контрастували з матовою текстурою піджака, створюючи вишуканий баланс. Смокінг доповнювала біла сорочка з коміром wing-tip і чорний шовковий метелик. Відсутність кишенькового платка та мінімалістичний підхід до деталей підкреслили фірмову стриманість Armani.

Єдиним аксесуаром був тонкий годинник Cartier Tank із чорним ремінцем, ледь помітний під манжетою сорочки. Він додав вишуканості, не відволікаючи від смокінга. Годинник Cartier Tank відсилав до стилю Джона Кеннеді та Алена Делона, які носили подібні моделі. Круз не використовував запонки, шпильки чи кишеньковий платок, що підкреслило стриманість образу. Його фірмова «мегаватна» посмішка стала головним «аксесуаром», що привертав увагу фотографів.

Образ відсилав до класичних голлівудських ікон, таких як Кері Грант у "To Catch a Thief" (1955), чиї смокінги від Armani стали еталоном елегантності. Стиліст Круза черпав натхнення з архівів Armani 1980-х, зокрема з костюмів Річарда Гіра в "American Gigolo", адаптувавши їх до сучасного мінімалізму. Смокінг також резонував із роллю Круза як Ітана Ханта, чий стиль у "Mission: Impossible" завжди балансує між практичністю та шиком.

Аріана Грінблатт, 17-річна зірка, відома ролями в "Barbie" та та "Ahsoka". Це її перший Каннський кінофестиваль і обіцяє стати незабутнім завдяки скульптурній сукні від Louis Vuitton, створеній на замовлення. Перебільшено вигнутий ліф і спідницю, що має достатній об'єм, щоб Грінблатт могла спертися на руки. Сукня не порушує правила фестивалю і чудово займає простір.

Джеремі Стронг, відомий за роллю Метью в кінострічці "The Gentlemen" та номінант на Оскар за роль Роя Кона у фільмі "The Apprentice", став однією з найяскравіших фігур на Каннському кінофестивалі 2025 року. Як член журі 78-го фестивалю, Стронг привернув увагу не лише своєю участю в оцінюванні фільмів, але й ексцентричними модними образами, які викликали бурхливі дискусії. Його стиль, що поєднує монохромність, тиху розкіш та провокативні акценти, став прикладом індивідуальності в межах нового суворого дрес-коду.

Образ 1: рожевий монохром від Lanvin. На фотоколі журі 13 травня Стронг дебютував в монохромному рожевому костюмі від Lanvin, який який назвали «сміливим початком його модної подорожі на Круазетт». Образ складався зі брюк слаксів та велюрової сорочки з кишенями, виконаних у ніжному відтінку лососевого рожевого. Образ доповнював культовий для Стронга аксесуар – рожевий панамний капелюх від Lanvin, який став відсилкою до його вірусного виходу на Golden Globes у зеленому капелюсі. Завершували ансамбль рожеві кросівки Lanvin Clay Mesh та сонцезахисні окуляри Jacques Marie Mage, а також годинник Richard Mille вартістю близько $250,000, що додав розкоші до цього розслабленого, але вишуканого стилю.

Образ відсилав до естетики "quiet luxury", популяризованої брендом Loro Piana та серіалом "Succession", де персонаж Стронга носив подібні стримані, але дорогі ансамблі. Рожевий вельветовий ансамбль став заявою про індивідуальність Стронга, який перетворює кожен вихід на модний маніфест. Образ також підкреслив його статус «найексцентричнішого стиліста Голлівуду».

Образ 2: Рожевий смокінг. На церемонії відкриття та прем’єрі "Partir un Jour" Стронг продовжив свою монохромну тему, але перейшов до формальнішого формату, обравши рожевий смокінг від Jacques Marie Mage, який дехто назвав «зухвалим порушенням дрес-коду». Лососевий смокінг із шовковими лацканами типу shawl collar мав однобортний крій і був доповнений шовковим метеликом у тон. Біла сорочка з коміром wing-tip додавала класичного контрасту, а прямі брюки завершували силует. Стронг знову додав рожево-золоті окуляри Jacques Marie Mage і той самий годинник Richard Mille. Відсутність кишенькового платка чи інших прикрас підкреслила мінімалізм (*Vogue*, 17.05.2025).

Смокінг відсилав до сміливих образів Гаррі Стайлза, який часто експериментує з кольорами на червоних доріжках. Рожевий відтінок також нагадував ретро-естетику 1970-х, зокрема костюми Елтона Джона. Пост на X від *@style_starss* підкреслив: «Джеремі Стронг у рожевому смокінгу — це виклик нудним смокінгам Канн» (*@style_starss*, 11:45, 14.05.2025).

Образ 3: на прем’єрі "The Phoenician Scheme" 18 травня Стронг змінив рожевий на глибокий коричневий, обравши смокінг від Loro Piana, який став сумішшю богемності та елегантності.

Тонкий вельветовий смокінг із необробленими краями ("raw-edged") мав розслаблений крій із широкими лацканами. Брюки були злегка укороченими, відкриваючи щиколотки, що додало невимушеності. Cорочка і метелик у колір костюму завершували образ. Коричневі вельветові сліпери Loro Piana назвали «сміливим вибором для червоної доріжки». Коричневий смокінг відсилав до естетики Веса Андерсона, чиї фільми, зокрема "The Phoenician Scheme", надихають на ретро-стиль.

Цей образ став кульмінацією модної еволюції Стронга на Каннах, показавши його здатність балансувати між формальністю та індивідуальністю. Видання назвали його «одним із найбільш запам’ятовуваних членів журі в історії Канн».